Вона була і буде

 

Вона була і буде




Громадськість Львівщини цілою низкою заходів вшанувала другу річницю від часу смерті письменниці Галини Гордасевич. Так 11 березня, в її день смерті, у Львівському Аграрному університеті відбулась презентація книги-мартиролога "Нескорена Берегиня", над якою останні роки свого життя напружено працювала письменниця. Потім 13 березня, в день похорон Галини Гордасевич, у Львівському обласному Будинку вчителя відбулась презентація її книги перекладів світової лірики "Українка в світі".  Таким чином хоч і з-запізненням, але ще одна мрія письменниці здійснилась завдяки її сину Богдану і львівському видавництву ЛА "Піраміда", яке видало обидві названі книги.
Заключним став вечір пам'яті письменниці Галини Гордасевич у музеї Івана Франка у Львові, на який  син письменниці Богдан Гордасевич приніс дві посмертні нагороди Галини Гордасевич: Почесну відзнаку-хрест "За заслуги в боротьбі за волю України" від Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих і Нагрудну відзнаку-орден "За вірність" імені Василя Стуса від Всеукраїнського товариства "Меморіал".
- Це справді одні з найцінніших нагород для Галини Гордасевич,- наголосив в своїй розповіді її син і висловив щиру вдячність пп. Петру Франку і Євгену Гриніву за таке високе пошанування його мами. Далі він прочитав кілька віршів Галини Гордасевич, які віднайшов серед архіву і які ще ніколи не друкувались.
 
Доля поета

Минули дні поразок й перемог,
Верхів'я щастя й урвища розпачні.
За кожен день, який тобі дарує Бог,
Будь вдячний.

Що влада? Натовпи німих нікчем!
Що слава? Заздрість, схована під усміхом!
Той, що укрився за твоїм плечем,
Твоїм, не порадіє успіхам.

Це все, відомо, суєта суєт.
Не називай цього ні горем, ні бідою.
Якщо не віршомаз ти, а поет,-
Їж черствий хліб і запивай водою.

І хай тебе штовхають у юрбі,
Пускають плітки й дотепи солоні,-
Відкрий вночі вікно - і Бог тобі
Найкращу зірку покладе в долоні.

***
І учні не вчать, і дорослі не знають,
Та ще мене визнають, ще запізнають!
Вийде юнак із отецького дому –
Я стану в пригоді йому,молодому
Дівчина буде з кохання марніти –
Я її втішу: - Рідна мені ти!
Старим засвічуся промінням весіннім,
Отим, що сіяло на їхнім весіллі.
Вспокійся, моє самолюбство, мовчи ти!
Ну, хай і не будуть у школах учити,
Та будуть читати, і в голову класти,
І юні поетки рядки мої красти.

***
Не покладу перо, хоч стомилась рука,
Додам ще свою казку до довгого ряду.
А як буду голодна – спечу собі колобка,
А як буду  сумна – заведу собі курочку рябу.

Така моя доля. Ну, що поробиш? Така!
Їдуть, мої літа, постукуючи колесами.
А як буду бідна – змайструю з соломи бичка,
А як буду самотня – витешу дерев’яного Телесика.

***
Покинуте гніздо, мов хата опустіла,
Де вибиті шибки і на порозі сніг.
Скажіть: куди та дташка відлетіла,
Що так його мостила навесні?
Було ж: від сонця шибка золотіла
І в хаті пахло хлібом і теплом.
Скажіть: куди та пташка відлетіла,
Що зносила стебельце за стеблом?
А час прийшов - від холоду тремтіла.
І в небі тих доріг - лиш вибирай!
Скажіть: куди та пташка відлетіла –
У вирій а чи в Рай?

Далі своєрідну естафету вшанування письменниці Галини Гордасевич підхопили її земляки: 27 березня у відновленому Крем'янецькому педагогічному інституті, який очолює ректор Афанасій Ломакович, відбулось обговорення творчого доробку письменниці Галини Гордасевич, проведене завідуючим гуманітарною кафедрою Олегом Василишиним; 28 березня у Крем'янецькому ліцеї, очолюваного директором Анатолієм Аврамишиним, пройшли літературні читання вже вчетверте від часу смерті письменниці – отже уже традиційними, але кожного року інакшими, бо літературно-музична композиція за поезіями Галини Гордасевич у виконанні ліцеїстів під керівництвом вчительки Віри Трачук була побудована у формі послідовного представлення кожної з 8 збірок поезій, які вийшли за останні роки.
29 березня відбулась ще одна зустріч громади Кремянця з сином письменниці Богданом Гордасевичем та знайомство з новими виданнями очолюваного ним Видавничо-благодійного фонду ім.Галини Гордасевич відбулась у міській бібліотеці ім Юліуша Словацького, якою керує директор Оксана Вальчук. В усіх цих заходах активну участь брав давній приятель Галини Гордасевич, відомий літературний дослідник і краєзнавець Гаврило Чернихівський, автор книги есеїстики “Портрети пером”. Від керівництва району добре слово висловив завідуючий відділом культури Василь Скоропляс, а від місцевих письменників - поетеса Ольга Біркова.
Нарешті 30 березня вшанували Галину Гордасевич у обласному центрі - м.Тернополі, де в неділю -  в приміщенні Спілки письменників якраз проходило засідання літоб”єднання письменників і початківців з районів. Голова Тернопільської організації НСПУ Володимир Барна високо оцінив творчу спадщину покійної письменниці і закликав всіх долучитись до святої справи спорудження гідного надмогильного пам'ятника на могилі Галини Гордасевич до часу  відзначення її ювілею - 70-річчя від часу народження у 2005р.
Проте і цей величний акорд не став останнім, тому що крапку було поставлено таки у Львові: 2 квітня в Центрі української книги Товариства "Просвіта" Франківського району, який очолює директор Леся Калічко, за ініціативи Громадського об'єднання "Етра" в особі його голови поетеси Наталки Криничанки відбулась зустріч з двома героїням-політв'язнями, про яких опивасано в книзі-мартирологу "Нескорена Берегиня": з Ганною Іваницькою та Мирославою Зваричевською. Самим проведінням останнє слово в усьому загальному циклі заходів по вшануванню пам'яті письменниці Галини Гордасеви дісталось її посестрам по мученецькій долі і незборимому духу.

Зиновій  Зимний



Галина Гордасевич народилась 31 березня 1935р. в м. Крем'янці на Тернопільщині в родині священника Леоніда Гордасевича та матінки Олени з роду Хомчуків. Дитинство  поетеси пройшло на Рівненщині під час послідовної окупації її  польськими, радянськими та німецькими військами; юність – за  колючим дротом сталінських таборів за ст.54 КК УРСР( “антирадянська агітація”); молодість - на  індустріальних будовах Донбасу; в останні роки проживала у м.Львові разом з сином Богданом, невісткою  Галиною та внучками Іриною і  Соломією.
За фахом Галина Гордасевич – професійний  письменник. 1971 року закінчила Літературний інститут ім.М.Горького у Москві. Член Національної Спілки письменників України з 1984р. Брала участь в русі дисидентів, була членом оргкомітетів та делегатом установчих з'їздів Товариства української мови, НародїногоРуху України та Демократичної партії України.
Галина Гордасевич лауреат літературного конкурсу "Шістидесятники" за 1996р., премій ім.Олександра Білецького в галузі  критики та ім. Валерія Марченка в галузі публіцистики за 1997 рік. 
Галина Гордасевич була обрана членом правління Львівського товариства “Тернопільщина”. Плідно працювала в редакціях часописів “Демократ” та “Поклик сумління”.
Життєвий шлях Галини Гордасевич скінчився 11 березня 2001 року. Вона похована згідно заповіту у свому рідному місті Крем”янці на старовинному Монастирському цвинтарі поряд з могилою Січових стрільців.

                         
                            Радимо прочитати:
1. Веселки на тротуарах. Поезії. Київ "Радянський письменник", 1966.
2. Відцвіла шипшина. Повість і оповідання. Київ, "Радянський письменник", 1974.
3. Наречена сонця. Поезії. Донецьк, "Донбас", 1976.
4. Високе полум'я дня. Поезії. Київ, "Радянський письменник", 1980.
5. Твій тихий дім. Повість і оповідання. Донецьк, "Донбас", 1980.
6. Двадцять років і один день. Повісті. Київ, "Радянський письменник", 1984.
7. Двадцять років і один день. Повісті. Виданння перероблене і доповнене. Донецьк, "Донбас", 1985.
8. Слід зірниці. Поезії. Київ, "Радянський письменник", 1986.
9. Письма к другу. Публицистические ессе. Донецьк, "Донбас", 1986.
10. Силуети поетес. Літературні портрети. Київ, "Радянський письменник", 1989.
11. Прекрасні імена жіночі. Повісті. Донецьк, "Донбас", 1990.
12. Казка про хлопчика Ромчика і трьох чарівних коників. Дубно, "Наш край", 1991.
І3. Яничарська балада.. Поезія. Дубно, "Наш. край", 1993.
14. З сімейного альбому. Есе. Дубно, "Наш край", 1993.
15. Казка про Сонце і його синів-променів. Львів, "Каменяр", 1996.
16. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка. Київ, "Бібліотека українця", 1999.
17. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка.Друге доопрацьоване. Львів, "Сполом", 2000.
18. Степан Бандера: людина і міф. Документальна розвідка. Трете з іл. і дод. Львів, ЛА"Піраміда".2001.
19. Вибране сином. Поезії. Львів, "Сполом", 1999.
20. Рядок з літопису. Поезії. Львів, "Сполом",2000.
21. Ера України. Поезії. Львів, "Сполом", 2000.
22. І сказав Ісус. Поезії. Львів, "Сполом", 2000.
23. Ішла весна по місту. Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
24. Над озером холодної води.Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
25. Сонце, вітер і жінка.Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
26. Станція "Ворожба".Поезії. Львів, ЛА"Піраміда", 2001.
27. Соло для дівочого голосу. Автобіографічний роман. Львів,  "Добра справа", 2001.
28. Українка в світі. Переклади світової лірики. Поезії. Львів, ЛА "Піраміда", 2001.


    Поезії Галини Гордасевич

Історія жінки

Так, жінка в світ приходить для любові!
Любити маму - поки ще мала,
Любити ляльку - трохи підросла,
А коли вперше вийшла за поріг,
Любити сонце і м'який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві
Бо жінка в світ приходить для любові.

Вона росте - росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде - несеться,
Тривожно прислухаючись до серця,
Що в гулі міст чи шелесті дібров
Підкаже їй: - Оце твоя любов!

Це та любов, що перша і остання!
Такої ще на світі не було!
Її діткнутися не сміє зло!
Вона яркіш, ніж сотня сонць сія!
Вона - твоя! Вона лише твоя!
Тобі її на сотню років стане!
Це та любов, що перша і остання.

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані дарма,
Коли воно лепече вперше: - Ма...
І ти - свята. І в серці в тебе рай,
Хоч здаленів весільний водограй.

І от пливуть літа, літа, літа...
Годуєш всіх, сама, бува , голодна,
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,  
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч пливуть літа, літа, літа....

Але якби усе почати знов?
Адже обід щоденний -це любов!
Сорочка, чисто випрана, - любов!
І ночі, що не спала ти - любов!
І пісня, що співала ти, - любов!
І квіти, що посіяла, - любов!
І очі правнуків ясні - любов!
І Україна вся - одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жіноча доля в світі - це любов.

Станція Ворожба
(Пролог)
Ворожба моя, Ворожба,
Виворожи мені долю!
Виворожи мені долю
З очима карими!
І спалю я все за собою
Вогнем-пожарами,
І забуду я все, що було,
А що буде - не знатиму й зовсім.
Пошли мені сонце й тепло
Не на літо - то хоч на осінь.
Що не буде: радість, журба -
Все в дорогу візьму з собою.
Ворожба моя, Ворожба,
Виворожи мені долю!

 Прощання зі станцією Ворожба
    (епілог)
Ні, не треба мене втішати.
Мало що буває в житті!
Свиснув поїзд. Пора рушати.
Ти – лиш  станція на путі.

Й невелика до того ж станція,
Що не кожен поїзд стає,
Тільки в серці у мене зостанься.
Всім найкращим, що в тебе є!

Я, як в щастя, в тебе повірила.
(Полустанки... роз"їзди... мости...)
Відлетів той лелека до вирію,
Що на стрісі гніздо мостив.

Відлетів у вирій лелека.
Відлетів... Ну що ж, не судьба!
Ось і ти залишилась далеко,
Станція Ворожба.

 Галина

"Галина" - по-грецьки "тиша".
Ах, яка я дурна була!
Якби я це знала раніше,  
То зовсім інакше б жила.    

Я б не пхалась, куди не кличуть,
Ще й подумала б чи іти,
Не торкнулись би мого обличчя
Знаки болю і самоти.

Я б усім посміхалась лагідно,
Все б доводила до пуття,
І було б квітчасте і ягідно
В тихім гаї мого життя.

Чи це батьки помилились,
А чи може, моя вина,
Що у тому гаю поселилась
Тонкостебла тернина одна?

Я її руками відводжу,
Я ще зовсім не знаю про те,
Що у днину весняну погожу
Так рожево вона зацвіте.

 Лист співчуття Ганні Чубач

Ганнусю, серденько, поплач!
Давай поплачем вдвох з тобою.
Хоч не лікують сльози болю,
Та все ж полегша. Ти поплач.

Коли вмирають матері,
Стає темніше в цьому світі,
Ну, бо кому ж тоді світити,
Коли вмирають матері.

І вже ми крайні у житті.
Куди відповідальність діти,
Як вже за нами наші діти!
То ж стіймо крайні у житті.

На те й родились ми, жінки.
Це нам сивіти і старіти,
Щоб освітити і зігріти
Увесь цей світ, бо ми - жінки.

Отож востаннє ще поплач,
Що вже не донька ти, лиш мати,
І мусиш біль в собі тримати,
І витри сльози, і не плач.


У Львівській кав'ярні  "Гроно Діоніса"

Сиджу в кав'ярні маленькій,
п'ю каву,
чорнющу, як ніч,
і гірку, як доля моя,
і все чекаю ще
на руку твою ласкаву,
і вслухаюсь в глибини пам'яті,
чи почую твоє ім'я?
Та вже не надіюся,
що колись-то отримаю Нобеля,
хоч би й писала
до знемоги,
до самозабуття,
бо після голодоморів,
концтаборів
і Чорнобиля,
що напишеш,
щоб вразило більше,
аніж саме життя?
Я вже знаю,
що не об'їжджу всю Європу,   .
а де вже, щоб побувати
на іншому материку,
а проте не наливайте
в чашку мою сиропу -
ні на що не проміняю
долю свою гірку.
Бо кожна моя сльоза
вже діамантом стала,
а кожен мій чорний день
в небі зорею сія.
Крутою дордгою йшла,
та дійшла таки - не пристала.
В маленькій порожній кав'ярні
п'ю чорну каву я.

Благання
                                              З вогню я вийшов –
                                                           і в вогонь вернусь.
                                                       Володимир Свідзинський
                                             Щоб Бог зіслав мені
                                                             найбільший дар:
                                             Гарячу смерть -
                                                              не зимне умирання.
                                                                   Олена Теліга
                                             Скінчиться все в обшарпанім хліву,
                                             Де ще стоїть моє стареньке ліжко.
                                                               Леонід Терехович

Не програмуйте своєї смерті,
Поети, діти, ворожбити!
Стисніть уста в мовчанні вперті,
Лиш подумки: - Я буду жити!
Я буду довго і щасливо
Життя, як чисту воду пити.
Мене умиє літня злива,
Скульптури буде сніг ліпити,
А я на все не надивлюся,
Коли ж я на вершині стану,
То не помру. А утомлюся –
За синім обрієм розтану.



Обновлен 23 мар 2012. Создан 20 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником